Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року Справа № 911/3526/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Васильківтепломережа"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.01.2014у справіГосподарського суду Київської областіза позовом Комунального підприємства "Васильківтепломережа"до Васильківської центральної районної лікарніпростягнення 258 250,73 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Кашуба Л.Г. (дов. від 06.01.14 № 10),

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 07.10.2013 р. господарського суду Київської області позов задоволено частково, з Васильківської центральної районної лікарні на користь Комунального підприємства "Васильківтепломережа" стягнуто 219441, 43 грн. боргу за поставлену теплову енергію згідно договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 5/6 від 13.02.2012р., 6354, 74 грн. пені, 7680, 45 грн. штрафу, 3807, 72 грн. інфляційних, 6931, 19 грн. річних та 5165, 01 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою від 15.01.2014 р. Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення змінено, з відповідача на користь позивача стягнуто 148875, 45 грн. заборгованості, 1000 грн. штрафу та 2997, 50 грн. судового збору, в задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду, КП "Васильківтепломережа" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти від 13.02.2012 р. № 5/6, укладеного між Центральною районною лікарнею та КП "Васильківтепломережа", останнє взяло на себе зобов'язання у 2012 році надати послуги з постачання водяної пари та гарячої води відповідачу як замовнику в кількості - 2413,708 Гкал на загальну суму 2467920,00 грн., а замовник - прийняти і оплатити надані послуги (п.п. 1.1, 1.2 договору).

В п. 1.4 договору зазначено, що обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 договору поставлена для потреб бюджетних установ (І група) теплова енергія оплачується грошовими коштами шляхом перерахування її вартості на рахунок постачальника, в такому порядку : - оплата у розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - оплата у розмірі по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 20 та 30 (31) числа місяця поставки; - остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію до 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання теплової енергії. Для споживачів I групи вартість 1 Гкал становить 1022,46грн., в тому числі ПДВ - 170,41грн. Розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що кошти, які надійшли від замовника, будуть зараховані як передоплата лише за умови відсутності заборгованості по даному договору.

Відповідно до п. 3.7 договору послуги з теплопостачання, надані учасником у відповідному місяці оформляються актом про надання послуг. Учасники зобов'язується направити замовнику акт про надання послуг, а замовник зобов'язується протягом 5-ти днів з моменту його отримання повернути учаснику акт в належно оформленому вигляді (підпис та печатка). У випадку неповернення замовником належно оформлених актів про надання послуг та відсутності письмових заперечень з приводу отримання послуг, послуги з теплопостачання вважатимуться наданими та прийняти замовником.

Пунктами 6.14, 6.15 договору встановлено обов'язок замовника оплачувати теплову енергію у строки, визначені договором.

Згідно п. 7.3 договору за несплату або за несвоєчасну сплату вартості спожитої теплової енергії в термін, зазначений в договорі, замовник сплачує на користь учасника крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. За прострочення строку платежу понад тридцять календарних днів замовник додатково сплачує Учаснику штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Строк дії договору з 01.01.2012р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення (п. 10.1 договору).

Звертаючись з позовом у даній справі, КП "Васильківтепломережа" послалось на те, що за період з 01.01.2012 року по січень 2013 року ним було поставлено відповідачу теплової енергії на загальну суму 2538485,98 грн., за яку відповідач розрахувався частково у розмірі 2319044,55 грн., у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість в розмірі 219441,43 грн. за період січень - квітень 2012 р. та жовтень-грудень 2012 р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним господарським судом в даному випадку правомірно взято до уваги приписи ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", яким встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому згідно ч. 1 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

Частиною 1 ст. 277 ГК України передбачено, що абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 25 Правил встановлено, що у договорі зазначається максимальне теплове годинне навантаження за кожним видом і параметром теплоносія на опалення, вентиляцію, кондиціювання, максимальне, середньогодинне і середньодобове теплове навантаження на гаряче водопостачання, а також місячний, квартальний та річний обсяг постачання теплової енергії.

З врахуванням зазначеного вище, погодження у договорі максимального обсягу постачання теплової енергії у вартісному еквіваленті на рівні 2467920,00 грн., відсутності застереження в останньому щодо можливості збільшення обсягів постачання теплової енергії, так само як і доказів на підтвердження постачання теплової енергії понад обсяги, визначені договором про постачання теплової енергії за державні кошти № 5/6 від 13.02.2012 року, обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду щодо стягнення з відповідача заборгованості у вигляді різниці між визначеними договором обсягами та фактично оплаченими ним послугами.

В частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату отриманої теплової енергії, збитків від інфляції та трьох процентів річних, судом апеляційної інстанції правомірно враховано приписи ст. 230 ГК України, ст.ст. 546, 549, 551, 625 ЦК України, а також той факт, що наведеними нормами так само, як і п. 7.3 договору визначення розміру пені, інфляційних та річних залежить від суми боргу, на який нараховуються санкції та відповідних періодів прострочення боржником виконання своїх зобов'язань.

За відсутності передбачених п. 3.7 договору актів про надання послуг, на підставі яких можна було б визначити виконання (невиконання) відповідачем п. 3.1 договору щодо проведення остаточного розрахунку за відповідні періоди прострочки, вмотивованим є висновок суду апеляційної інстанції про неможливість за таких обставин провести розрахунок пені, інфляційних та річних, а відтак судом правомірно відмовлено в позові в цій частині.

Також обґрунтовано, суд частково задовольнив вимоги про стягнення з відповідача передбаченого п. 7.3. договору штрафу, правомірно застосувавши при цьому надане ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України право на зменшення штрафних санкції з огляду на відсутність даних про заподіяння позивачу збитків та виходячи із наявності об'єктивних причин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором, майнового стану сторін, добровільного систематичного погашення суми основного боргу, залежності відповідача від державних асигнувань.

З огляду на вказане, постанову Київського апеляційного господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 15.01.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 911/3526/13 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.